Месопотамія

Останнім часом читав переважно літературу пов’язану з роботою. Вирішив трохи відпочити і повернутись трохи до художньої літератури.
Оминути нову книгу Сергія Жадана я просто не міг.
«Месопотамія»  – це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Головні герої книги, а їх дев’ять, як і окремих історій, – чоловіки з незвичними іменами – Марат, Ромео, Маріо, Фома, Боб.
Герої книги – не те, що б лузери, але й королями життя їх зовсім не назвеш, хоча й з присутньою харизмою в кожного персонажа. Це не інтелігенція, але й не “середній клас”, хоч є представники і тих, і тих. Що їх об’єднює? Всі вони дещо надламані. Жадан ніби й непомітно, але переплітає згадками про персонажів в різних оповіданнях. Всі герої доволі різноманітні, але попри різність персонажів оповідань, відчувається художня єдність книги. По-перше, у тексті є прямі згадування, а по-друге, це відчувається у єдиному трагізмі та схожості навіть особливого гумору персонажів.
Назва нової книги Сергія Жадана «Месопотамія» не випадкова. Ідея, як говорить Жадан, така, що Харків лежить між двома ріками, Харків – це півострів. З одного боку Лопань, з іншого – Харків, місто як межиріччя, як Месопотамія – місто на горі, земля між ріками.
Перш за все, дивує композиція. Навіть зараз, коли книгу я прочитав, досі не можу сказати – це поетична збірка чи прозова? Вірші доповнюють оповідання, чи оповідання лише ілюструють вірші?
В загальному то книга чудова – моя оцінка 8 з 10. “Месопотамія” – це зразок нової, справді сучасної, літератури, яка поєднує в собі відшліфовану техніку та дозоване недбальство, не опускаючись до рівня побутової грубості. Думаю Жадан міг би випустити чудову збірку разом з Іреною Карпою.