Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем

Spread the love

Доволі скептично я ставлюсь до популярної психології і книг такого типу.  Але вирішив спробувати і в принципі задоволений. Цього року вирішив перейти на читання kindle і це моя перша прочитана книга на електронній читалці. Є крутий сервіс – clippings.io який дозволяє імпортувати всі нотатки та цитати в evernote. Це і є основної перевагою над паперовими книжками. “Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем” читається легко, можна прочитати за кілька годин. Моя оцінка – 8 з 10.

Нижче – цитати:

Він хотів стати письменником. Але його тексти раз за разом відмовлялися друкувати.


Так минуло тридцять безликих років. Років, залитих алкоголем, завалених азартними іграми й помережаних безладними зв’язками з повіями


А коли Буковскі виповнилося п’ятдесят і він з огидою озирнувся на своє життя, його творчістю раптом зацікавився головред маленького незалежного видавництва. Видавець не міг пообіцяти Буковскі високого гонорару чи шалених продажів, але відчував незбагненну симпатію до цього вічноп’яного лузера, тому вирішив ризикнути. У відповідь на лист від видавця Буковскі написав: «У мене є два варіанти: залишитися працювати на пошті й


збожеволіти… або поставити всі фішки на писанину й померти з голоду. Я обираю померти з голоду».


Життя Буковскі — утілення американської мрії: людина бореться за реалізацію власних прагнень, ніколи не здається і зрештою досягає того, у що ніхто не вірив.


Успіх прийшов до нього не завдяки твердому наміру стати переможцем, а завдяки усвідомленню, що він — лузер.


Літературний геній Буковскі полягав не в доланні тяжких перешкод.


Самовдосконалення й успіх часто йдуть у парі. Але це не означає, що самовдосконалення дорівнює успіху.


У Техасі кажуть: «Малий пес найголосніше бреше». Упевнена людина не відчуватиме потреби доводити, що вона впевнена.


Джордж Орвелл казав: аби бачити, що відбувається у вас під носом, треба докладати неабияких зусиль.


Наші кризи більше не лежать у площині матеріального. Вони тепер екзистенційні, духовні.


«Ви ніколи не зможете бути щасливими, якщо почнете дошукуватися, що таке щастя. Ви ніколи не зможете нормально жити, якщо почнете дошукуватися сенсу життя».


Усі справді важливі речі в житті досягаються через проживання пов’язаного з ними негативного досвіду. Будь-яка спроба втекти від негативу, уникнути його, стримати, затюкати — тільки породжує гірше. Втеча від страждань — це і є форма страждань. Втеча від боротьби — це і є форма боротьби. Відмова визнати поразку — це і є форма поразки. Приховування того, за що соромно, — це і є форма сорому.


Якось один художник сказав, що якщо в людини немає проблем, то її мозок автоматично починає їх шукати.


Як казав один відомий кіноперсонаж: «Ось що буває, коли ти перейнявся тоді, коли була зовсім не твоя черга перейматися».


«Можливо, — думає вона, — цей алкоголік Буковскі щось-таки шарив. Не намагайся».


Знаєте, хто будує все своє життя на емоціях? Трирічні малявки. І собаки. Знаєте, що роблять трирічні малявки і собаки? Обпісюють килим.


людина потребує чимало енергії й зусиль, аби переконати себе, ніби власне лайно не смердить.


Справжнє мірило самооцінки — не те, як людина сприймає власний позитивний досвід, а як вона сприймає досвід негативний.


Як сказав колись Фройд: «Одного дня ви озирнетеся на роки боротьби і будете вражені, коли зрозумієте, що вони були для вас найщасливішими».


«Обурення — серед тих багатьох речей, які нам подобаються, але які з часом роз’їдають нас ізсередини. І воно підступніше за багато які гріхи, бо ми навіть не усвідомлюємо, що обурення дарує нам насолоду».


Ми маємо ретельніше обирати, у які битви вступати, і разом із тим намагатися віднайти хоч трошки емпатії до нашого так званого супротивника.


Коли я був малий, то думав, що «посередність» — це такий овоч, якого мені не хотілося їсти.


Майкл Джордан казав, що зазнає невдач раз за разом, знову і знову, саме тому врешті-решт досягає успіху.


Зростання — це нескінченно повторюваний процес. Коли ми дізнаємося щось нове, то рухаємося не від «неправильного» до «правильного», а радше від «неправильного» до «трошки менш неправильного».


Замість шукати в усьому власну правоту, треба шукати неправоту. Бо ми таки часто неправі.


Наш мозок — справжня машина пошуку значень. Те, що ми називаємо значенням, людський мозок генерує як асоціацію між двома чи більше досвідами.


Визнання власної неправоти — необхідна передумова справжніх змін і зростання.


Арістотель писав: «Лише освічений розум може взяти до уваги думку, не поділяючи її».


«Якщо ти забуксував на якійсь проблемі, не сиди на місці й не думай. Починай працювати над розв’язанням. Навіть якщо не знаєш, що робиш, сама робота над проблемою породить у твоїй голові нові ідеї».


Натхнення —> Мотивація —> Дія —> Натхнення —> Мотивація —> Дія —> і так далі


Імідж, здатність продати себе стали вигіднішими формами експресивності.


люди вчилися вдавати, що дружать із тими, хто насправді не дуже-то їм подобається, купувати речі, які насправді не дуже-то їм потрібні. Економічна система схвалювала цей обман.


Споживацька культура дуже добре вміє переконувати нас хотіти більше, більше, більше. В основі будь-якої реклами й маркетингу лежить уявлення, що більше — завжди краще.


Унікальність людини в тому, що вона — єдина тварина, яка може осмислювати себе й думати про себе абстрактно.


В античній Греції стоїки закликали людей весь час пам’ятати про смерть, аби більше цінувати життя і смиренно приймати його удари.