Життя інших

В пошуках фільму для відпочинку дива не сталось – всерівно вибрав драматичний арт-хаус.

На «тих» і «інших» розділила героїв фільму Доннерсмарка влада в Східній Німеччині: нещадний режим, який використовує будь-які способи контролю населення.

В умовах авторитаризму, що панує в Східній Німеччині «інші» поховалися по кутках. У всякому разі ті, хто ще на свободі. Хтось пише страшні своєю відвертістю статті, з неймовірними труднощами переправляючи їх через кордон. Хтось гниє в своїй квартирі, відлучений від улюбленої справи. Адже у творчих людей є одне дуже вразливе місце – вони можуть бути заборонені. І тоді в їхньому житті не залишиться сенсу.

У своєму наступному житті я хотів би бути просто щасливим письменником, який зможе писати що хоче. Що залишається режисерові, якому заборонили ставити п’єсу? Не більше, ніж кіномеханіку без фільму, або мельнику без борошна. Не залишається нічого.

«Життя інших» – фільм, що долає однозначність фабули, що змушує глядача бродити по лабіринтах свого тексту, шукати знаки, робити узагальнення, знаходити в собі те, що важливіше за політику та будь-яку систему – свободу, моральність, чесність, любов до поезії і музики, захоплення красою.

Зараз мало знімають такого кіно, де відсутні і нудотні нещирі хеппі-енди і пафосний трагізм. Фільм про боротьку з системою, фільм про те що всі ми люди, а не роботи.

Чудовий фільм. Моя оцінка   – 9 з 10.