Breaking bad

От і підходить до кінця чергова серіальна епопея. Сага про людину яка змінила себе і життя навколо. Еволюція бажань та вмінь – все це ми споглядаємо на протязі 5 сезонів серіалу “Breaking bad”. Серіал дуже тісно пов’язаний із хімією і  доктор Джонатан Хейр, хімік і фізик за фахом, вирішив проаналізувати, наскільки достовірним є цей популярний серіал з наукової точки зору.

“Поважай хімію” – ці слова належать Волтеру Вайту.

Волт – блискучий хімік, якому довелося залишити наукову кар’єру і стати шкільним учителем.

Коли у нього виявляють рак в останній стадії, він використовує свої знання, щоб налагодити виробництво наркотичної речовини метамфетаміну.

Йому допомагає колишній учень Джессі Пінкмен. Фах Волта дається взнаки: вчитель розповідає про тонкощі справи так, ніби читає урок у класі. Джессі свого часу був двієчником, але “варячи” мет під керівництвом Волта, він починає засвоювати і поважати хімію. Але чи відповідають істині “уроки” Волта? Проаналізуймо серіал з наукової точки зору.

Чи справді блакитний мет = чистий мет?

Кристалічний метамфетамін, який виготовляє Волт, має ніжно-блакитний відтінок, і це нібито знак його надзвичайної чистоти.

Це гарна деталь для художньої оповіді, але зазвичай колір кристала не свідчить про наявність або відсутність домішок.

У деяких мінералів, наприклад у кварцу, домішки справді можуть давати специфічний відтінок – рожевий (рожевий кварц) чи фіолетовий (аметист), але назагал колір не є ознакою чистоти. Це просто наслідок того, що електрони речовини поглинають світло певним чином.

Отруйний газ

В одній із серій Волту погрожують двоє гангстерів. Дія відбувається в саморобній пересувній лабораторії в аризонській пустелі.

Волт вирішує отруїти нападників газом: кидає в гарячу воду червоний фосфор, тікає і замикає бандитів у фургоні. Пізніше він пояснює Джессі, що знешкодив чолов’яг за допомогою фосфіну.

Цей отруйний газ справді виділяється в ході реакції червоного фосфору з воднем – але не з гарячою водою. Також фосфін можна отримати в результаті реакції білого фосфору з гідроксидом натрію (хімічною речовиною, яку Волт міг би мати), але в кадрі видно, що вчитель кидає у воду червоний порошок, а не білу речовину. Та й Джессі він каже про інше. Тож не думаю, що цей трюк спрацював би.

Розчинення ванни

Газ вбиває лише одного з бандитів. Волт збирає всю свою мужність і добиває іншого, але тепер йому треба позбутися тіл. У досить огидній сцені Джессі поливає тіла плавиковою кислотою (HF).

Це корисна речовина і її варто мати у кожній лабораторії через її унікальні властивості. Вона розчиняє скло, а тому її тримають у пластикових пляшках (а саме –тефлонових).

Плавикова кислота – річ потужна, але її здатність розчиняти скло (і людську плоть) зумовлена її хімічними властивостями, а не “супер-силою”. На жаль, Джессі не дослухається до інструкцій Волта – використовувати певний тип пластикової тари і просто виплескує хімікат у ванну. Рештки тіл і уламки ванни провалюються у пропалену кислотою дірку в підлозі.

Саморобна батарея

В іншій сцені Волту і Джессі треба дістатись з пустелі додому, коли вони виявляють, що в автомобілі розрядився акумулятор. Волт із кислоти, металевих пластин і дроту робить просту батарею й пояснює Джессі принцип її роботи.

Якщо помістити два різні метали у кислоту (чи навіть розчин електролітів на кшталт морської води), різниця у хімічній реактивності металів створює напругу. Це базова електрохімічна чарунка. Якщо сполучити кілька таких чарунок у ланцюг, отримаємо батарею.
Ті, хто мав металеві пломби, можливо, пам’ятають дивне відчуття, коли їм до рота потрапляв шматочок алюмінієвої фольги від шоколаду або цукерок. Слина тут виступає як розчин електроліту, пломба й фольга – як два різних метали, і наш рот перетворюється на батарейку. Пояснення Волта досить точне, але енергії від його саморобної батареї однозначно не вистачило б на те, щоб завести двигун.

Гримуча ртуть

Джессі обманув і побив психопатичний гангстер Тако. Волт зустрічається з Тако і пропонує йому велику партію мету, але вимагає розплатитись одразу. Тако починає “бикувати”, але у Волта є план. Мет, який він дав гангстеру, – це насправді гримуча ртуть. Хімік жбурляє один кристал на підлогу, і той вибухає. В наступному кадрі Волт переможно лишає приміщення з грішми, а від бандита лишаються самі обгорілі рештки. Але чи здатні скромні кристали заподіяти стільки шкоди?

Гримуча ртуть – нестабільна і вибухонебезпечна сполука. У невеликій кількості вона містилася в іграшці “Снеппітс” – паперових кульках, які вибухали при ударі об землю. Шкільний учитель справді здатен виготовити гримучу ртуть, але тільки у вигляді дуже дрібних кристалів.

Якщо ж вони довші за кілька міліметрів, то вимагають максимально обережного поводження. А у Волта кристали досить великі, отож він навряд чи зміг би носити їх у пакеті. Втім, вибухнули б вони і справді потужно. Але в цьому разі мали б здетонувати решта кристалів, які лежали в пакеті на столі Тако. І навіть якби Волт і Тако якимсь дивом вижили після вибуху, вони би надовго оглухли.
Випалений замок

Щоб залізти до магазину промислових хімікатів, Волт і Джессі буквально випалюють металевий дверний замок. Волт розповідає Джессі, що це так звана термітна реакція.

Якщо змішати оксид металу (наприклад, оксид заліза) з металом у вигляді порошку (наприклад, алюмінієм), у результаті утвориться залізо і оксид алюмінію. В ході цієї реакції виділяється велика кількість енергії – достатня, щоб зварити залізничні рейки, не кажучи вже про те, щоб спалити замок.

Це достовірний епізод, і нам залишається лише насолоджуватися тим, як Джессі і Волт метушаться довкола ємностей з хімікатами, намагаючись тягнути їх замість котити.