Юність

Новий рік – чудовий період дивитись саме фільми, а не серіали. Новий рік – час для емоційного відпочинку. Для морального розвантаження підібрав саме цей фільм. 

Кажуть, що почуття сильно переоцінені. Нісенітниця це. Почуття – це все, що у нас є

Два головних персонажі – режисер і композитор, перший продовжує творити, але будучи зраджений улюбленою актрисою, приймає трагічне для себе рішення, другий відмовляється творити, але навчений гірким прикладом, повертається в професію. Фільм вельми оптимістичний, бо показує, не просто портрети митців у старості, а безперервність мистецтва. Тут немає місця ностальгії, режисер не намагається тиснути на жалість, він приймає будь-який вік, йому плювати на проблему важкої старості.

Основний мотив фільму, як на це може натякати й сама назва, – це швидкоплинний час і ставлення до нього. В одній сцені, Мік показує своїй групі молодих сценаристів, як змінюється наш погляд на відстань між минулим і майбутньому через призму телескопу залежно від того, в якій кінець дивитися

Незалежно від того, що весь фільм збудований навколо головного героя, це не завадило режисерові розкрити всіх другорядних персонажів. Витративши мінімум часу на знайомство глядача з кожним з них, Сорентіно показав, що можна уникнути непотрібного розтягування фільму, адже, щоб показати глядачеві суть людини, потрібно повідомити про нього всього 2 речі: найбільший  страх і найпотаємнішу мрію. Візьмемо, приміром, історію Дієго Марадони, який швидкоплинно пару раз з’являється в кадрі, але майстерно виставлені Паоло Соррентіно акценти, дозволяють нам зрозуміти Марадону не як великого футболіста, а як просту людину, у якого стільки ж сумнівів, розчарувань і надій, як і у будь-якого іншого.

«Юність» – розкриває музику у всіх її інтимних проявах, не маючи нічого спільного з вульгарністю. Різноманітність музичного ряду робить картину проникливою: переходи від оперного співу до молодіжних танцювальних мотивів. Остання сцена фільму пробирає до мурашок: «проста мелодія» виявляється далеко не відповідної своїй назві, змушуючи абстрагуватися від усього навколо і насолодиться своїми переживаннями. Головний герой сказав велику річ: «Музика – це єдине, що я розумію, для цього не потрібний ні досвід, ні знання».

Юність – це що йде час, рух стрілок по циферблату. У кожного з нас вона є. Але у кожного з нас вона колись зникне. Головне, не втрачати пристрасті до життя, навіть коли в ній ні залишилося нічого, крім спогадів.

Попри глибокий філософський зміст, фільм дивиться на одному диханні. 

Моя оцінка – 8 з 10.