Про український футбол
Український футбол не оминула загальнонаціональна лихоманка.
На мою думку то це сталось не тільки через ситуацію в країні, а й через відсутність стратегії у власників клубів. Що для таке футбольний клуб для власника? – Дорога забавка на яку він дає гроші коли в нього все добре в бізнесі. Тому наші клуби фактично залежать лише від одної особи – власника.
Взагалі український футбол переслідують багато проблем, про них далі.
1. Відсутність налагодженої системи дитячих футбольних шкіл.
Рік за роком ми чуємо гучні заяви про розвиток дитячих шкіл та популяризацію футболу. Але чого вартий яскравий приклад київського Динамо де у дитячій школі майбутніми футбольними зірками планують стати діти Фірташа, Льовочкіна, Суркіса і тп. Думаєте прозора конкуренція? І така ситуація на всіх рівнях дитячого футболу. У командах просувають безталанних гравців за зайву заправку, дефіцитний продукт для тренера або просто «за рекомендацією» керівництва.
До прикладу можна привести футбольні школи амстердамського Аяксу та каталонської Барселони. Кожен рік діти здають тести і якщо вони показують, що дитина перестала прогресувати то з нею прощаються.
Менеджерам українських клубів пора зрозуміти – шлях до зростання тільки у прозорій конкуренції. Наслідком цього всього є зростання кількості власних вихованців у структурі клубу, що дозволяє використовувати менше коштів для трансферів, а також продавати футболістів. Перший крок до беззбитковості з таких клубів як Аякс треба брати приклад.
2. Зарплати легіонерів
Легіонери в українському футболі поділяються на два види:
1. Гравці які могли би грати в сильніших чемпіонатах, але погодилися приїхати в Україну за більші гроші.
2. Різний шлак який беруть як вільних агентів.
Перша категорія з одного боку і піднімає рівень чемпіонату, але про яку лояльність і самовіддачу може йти мова якщо футболіст приїхав перш за все заробляти гроші? Так, український чемпіонат (топ-клуби) ласий шматок для футбольних заробітчан, бо як правило такі гроші як платять наші топ-клуби не заплатять цим футболістам ніхто. Безумовно професійний футбол це основне джерело доходів футболістів, але футбол це таки спорт. І коли втрачається спортивна мотивація чи залишається цінним цей гравець?
Другою категорією легіонерів страждають українські клуби з низу турнірної таблиці. Вільних агентів легіонерів беруть пачками на виставкових матчах. Класом ці легіонери не переважають українську молодь. То чому б не довіряти своїм?
3. Про українських молодих футболістів.
Як правило в більшості наших молодих футболістів відсутнє стратегічне мислення та мінімальна постановка цілей. На рівні юнацьких та молодіжних збірних Україна готова давати бій титулованих суперникам, але коли молоді “зірочки” підростають то і далі продовжують протирати штани у дублях своїх клубів. Футбол перш за все гра і люди займаються футболом щоб отримувати ігрову практику та прогресувати, але на жаль молоді гравці наших топ-клубів не готові піти в оренду в слабший клуб щоб отримувати ігрову практику. Гроші не ті, та й куди їм в провінцію? Вони гравці дублю топ-клубу, зарплата там хороша, то куди рипатись?
Одним з хороших винятків є Сергій Рибалка який зараз став одним з лідерів чеського Словану та спробував свої сили у Лізі Європи. Основне завдання молодого футболіста – грати у футбол там де би він міг прогресувати.
Як висновок можна сказати, що мабуть з розвитком держави та зміною цінностей українців буде розвиватись українських футбол.
