Saint porno. Історія про кіно і тіло

Моє знайомство з творами Богдана Логвиненка почалось з книги “Перехожі. Південно-східна Азія“. Хоча, насправді книга “Saint porno” вийшла кількома місяцями раніше. 
Незвична і провокативна історія. Історія порно-актриси. Але в першу чергу історія, просто не такої як всі, дівчини. 

є люди, що почуваються в натовпі геть інакшими, хтось намагається це побороти, хтось із цим живе, когось інакшість виносить у іншу галактику

 Нестандартна книга яка несе значно більше, ніж розповідь повії . Суспільство завжди бачить стереотипами, героїня робить все щоб розбити ці стереотипи. Книга про внутрішню боротьбу між суспільним “так не можна робити” та внутрішнім бажанням до експерементів. Це про свободу вибору у всьому. Просто порно виявилось проявом свободу і акцент саме на свободі, а не на порно.

Зрештою, досить велика кількість людей займається проституцією, але боїться самого визначення. Зазвичай беруть просто не грошима, а подарунками, їжею, увагою, можливістю задовольнити якісь свої потреби. Під категорію отримання вигоди в обмін на сексуальні послуги потрапити можуть ціли прошарки населення, але офіційно принизливо — тільки якщо це гроші і це чітко за секс. Ні, я не заперечую, що для тих, хто стоїть десь на трасі лише через відсутність альтернативи, для тих, хто в сексуальному рабстві, для тих, хто робить це без задоволення, — секс за гроші відрізняється від сексу з тим, кого любиш. Але так можна сказати про будь-що. Столяр, який не любить столярство, — робить для свого дому хороші стільці, а для всіх інших — «на, отъебись!» Цілком можливо, що столяр — теж заручник своєї професії, такої ж важкої, як і повія, що не любить сексу.

 Жанр дуже схожий на ранню Карпу з її “Bitches get everything “. Цікаво і нестандартно, але не шедевр. Моя оцінка – 7 з 10.