Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі

Яке найчастіше питання в мистецтві? “Що це взагалі таке”? Всі видатні митці проходять різні етапи – від ненависті, критики та нерозуміння – до визнання. У цій книзі Ґомперц показує внутрішню логіку мистецького руху як процесу постійних пошуків і змін. Автор прагне не шокувати читача, а пояснити йому, як і чому зароджувалися різні напрямки в мистецтві, що прагнули висловити художники в своїх роботах.

По суті, мистецтвом може бути все що завгодно, якщо так вважає художник, і в цьому полягає основний принцип творчості

Книга написана жваво і цікаво. Особливо її перша частина, яка розповідає про “незрозуміле” мистецтво тих художників, які стали вже класиками живопису. Кожен розділ книги (а їх в книзі 20) присвячено певному напрямку мистецтва.

Він не перевантажує іменами, творіннями, деталями і подробицями. Він розкриває суть чергового “ізмів”, його ідею і концепцію на прикладі кількох основних художників / скульпторів і їх творінь.

Насправді варто читати як в форматі як і художньої книги так і теоричної бази мистецтва. 

Цитати з книги:

1.  Якщо художник стверджує, що це є витвором мистецтва, таким чином впливаючи на контекст і значення предмету, то він і стає витвором мистецтва.
2. Мистецтво криється в ідеї, а не об’єкті.
3. Завдання митця – не давати естетичне задоволення (це можуть зробити дизайнери) ,а відійти трохи в бік від світу та спробувати його зрозуміти.
4. У контексті сучасного мистецтва, багато хто вважає, що імпресіоністи – остання група, що творила “справжнє мистецтво “. Але імпресіоністи були найрадикальнішою та найбунтівнішою групою за всю історію мистецтва,що становила окрему епоху.
5. Для Моне- люди не так важливі. Його цікавило як природнє світло взаємодіє з водою, човнами і небом.
6. Асиметрична композиція, де більшість об’єктів зосереджена на правому боці – стандартний прийом укійо-е(японські гравюри на дереві)для нагнітання емоційної напруги
7. Ван Гог казав: “Я хочу дійти до такого рівня, щоб люди говорили про мої картини: ” Цей чоловік глибоко відчуває””відчуває. 
8. “Я заздрю японцям через абсолютну ясність, яку все має в їхніх роботах ” (с) Ван Гог.
9. Їхня робота – проста, як дихання, вони малюють фігуру кількома впевненими мазками з такою легкістю, ніби застібають ґудзики на плащі.
10. Ван Гог наносив на полотно купу яскравої фарби, а потім надавав форму ножем і пальцями, а не пензликом.
11. Едвард Мунк довго намагався додати своїм роботам емоційності, але не знав як. У “Крику” він наслідував метод Ван Гога скручування образу – щоб передати глибокі внутрішні емоції
12. “Картина -це схема нервової системи художника, спроектована на полотно” (с) Френсіс Бекон.
13. На думку Сезанна, завдання художника – дістатися до “серця того, що він бачить, і прагнути виражатися якомога логічніше”.
14. Загалом митці- це або богема, або професіонали, котрі намагаються вирішувати формальні художні проблеми.
15. Одного разу Пікассо жартома зізнався, що чотири роки вчився малювати, як Рафаель, але все життя – щоб робити це, як дитина.
16. Маттісс писав роботи, що передавали швидкість і динамізм сучасного життя,а Пікассо – ту конструкцію, на яку спиралось це життя.Картини Матісса – це миттєвий виплекс почуттів,у Пікассо -виважена відповідь. Матісс -це розкутий джаз, Пікассо – стриманий симфонічний оркестр.
17. Пікассо вивчав об’єкт так, як хірург розчленовує труп. Що точно описує суть кубізму- взяти предмет і розібрати його за допомогою напруженого аналітичного споглядання.
18. Пікассо називав кубізм “чистим”, адже у глядача з’явилася можливість оцінити роботу за її власними достоїнствами (кольори, лінії, форми ), а не за якістю створеного нею ілюзорного ефекту.
19. Найголовнішим тепер стає задоволення від емоцій та ритмів, яке отримує глядач, блукаючи очима по кутастих фігурах, розташованих на полотні.
20. Включаючи фрагмент клейонки у свою картину, Пікассо відразу піднімає її статус з непотрібного ганчір’я до піднесеної сфери мистецтва. Тобто він взяв продукт масового виробництва й перетворив його на щось коштовне. Саме з цього зародилось концептуальне мистецтво.
21. Футуристи зламали монополію, яку мав Париж у розвитку сучасного мистецтва. Починаючи з 1912 року,нові розділи в історії мистецтва писатимуться в різних містах світу, і всі вони матимуть окремий статус – завдяки реакції на кубофутуризм.
22. Сальвадор Далі вбачав у сюрреалізмі можливість “знайти систему в хаосі й таким чином остаточно дискредитувати світ реальності “.
23. Далі вводив себе у транс, щоб досягти стану “критичної параної” й отримати “фотографії сну, розфарбовані вручну “.
24. Поллок запозичив ідеї сюрреалізму, форми Пікассо (та навіть Ель Ґреко), а ще традиції американського пейзажного живопису, об’єднавши їх в цілісне зображення.
25. Поп-митці, подібно до імпресіоністів 1870-их, дивилися довкола себе та фіксували побачене
26. Філософське запитання яке пронизує червоною ниткою весь поп-арт: коли саме мистецтво стає звичайним споживацьким товаром, а товар – мистецтвом?
27. Воргол не стримався і додав до полотна кілька живописних мазків – своєрідний відгомін емоційної драматичності абстрактного експреціонізму.
28. “Бляшанки супу Кемпбелл ” визначали не лише профіль Воргола-митця, а й поп-арт як напрямок мистецтва з його всеохопним зануренням у масове виробництво та споживацьку культуру.
29. Особливість сучасного мистецтва полягає в тому, що в першооснові цих творів лежить не стільки створення фізичних предметів, скільки ідеї – звідси й поняття концептуального мистецтва.
30. Мистецтво – це завжди, певною мірою, намагання перетворити хаос на порядок.

Моя оцінка – 10 з 10.