Нафта

Давно хотів переглянути цей фільм, але ніяк не виходило. Нафта – фільм про нафтову лихоманку в США початку 20-го століття. Так здається з першого погляду. Насправді фільм про відданість справі, бізнес та внутрішню боротьбу головного героя. 
Лейтмотив стає зрозумілим майже відразу, навіть з анотації – це вічне «не хлібом єдиним». Історія нафтового магната, який починає майже як благодійник, а закінчує як майже чудовисько, у якого в душі не залишається нічого, крім ненависті й жадоби грошей – це перший, зрозумілий будь-якому глядачеві зовнішній шар фільму. Дуже добре драматургічно показані всі етапи цієї трансформації.
На початку ми бачимо чоловіка, який хоче побудувати сімейний бізнес. Він всиновлює дитину працівника, що загинув. В хлопчині він бачить партнера по бізнесу.

Ключовий момент змін головного героя  — глухота сина –  так як вперше явно виникає конфлікт особистих людських почуттів і грошових інтересів. Той хто мав стати помічником – стає обузою. 

У мені сильний дух суперництва. Ненавиджу чужого успіху. Ненавиджу майже всіх.
Буває, я дивлюся на людей і не бачу в них нічого приємного. Я хочу заробити стільки грошей, щоб не бачити нікого.
Я бачу в людях тільки погане. У мені довго накопичувалася ненависть. Крапля за краплею.

І кульмінація (через роки) – остання розмова з уже дорослим сином. Нам стає ясно, що людина повністю зруйнована. Батько і син дуже контрасно показують різницю менталітетів. Гроші і занепад та свобода від цього. Потонути чи вирватись з цього. 
В даному контексті приголомшливо виглядають фінальні кадри – розкішний порожній особняк, і герой, п’яний, недбало одягнений, що втратив всякий людську подобу, як зовнішню так і внутрішню, він – власник незліченної багатства. Він добився всього, що хотів. 

Шикарний фінал, гросмейстер проти хлопчака який таки не став майстром. Розплата та помста без жодного жалю за вдіяне. 

Хороша драма. Моя оцінка – 8 з 10.